» Фітоіндикація

Фітоіндикація – один з напрямків екології рослин, геоботаніки, що ставить за мету оцінити стан оточуючого середовища за реакцією рослинного світу, за зміною флористичних ознак. Поняття “флористичні ознаки” за Я.П. Дідухом та П.Г.Плютою вживається у широкому розумінні і “включає як властивості видів, рослинних угруповань, так і власне види або групи видів, рослинні угруповання, їх кількісні відношення, відображення на картах, схемах тощо” [4].
Як і решта організмів, вищі рослини реагують на зміну екологічних умов середовища існування. За адаптаційними властивостями водні рослини, досить умовно, поділяються на політопні – очерет звичайний (Рhragmites australis), лепешняк великий (Glyceria maxima), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia), сусак зонтичний (Butomus umbellatus) i ін., стенотопні – катаброза водяна (Catabrosa aquatica), зіркоплідник частуховидний (Damasonium alisma), руслиця мокрична (Elatine alsinastrum), кушир напівзанурений (Ceratophyllum submersum) та проміжні види. Індикаційні властивості видів, залежно від їх адаптаційних можливостей, розглядаються у зв’язку зі зміною їх структурних, продукційних показників, або зі змінами їх життєвого циклу. Найбільшою чутливістю до якості води володіють занурені рослини, оскільки контакт з водним середовищем у них максимальний. Дещо менша залежність у нейстофітів і плейстофітів. Згідно результатів досліджень науковців у цій галузі, найменшою чутливістю до стану водного середовища з усіх екологічних груп володіють прибережні повітряно-водні рослини.
Интересная информация для рыбаков. Ловля налима на донку. Ruboman.Ru