Постійність (сталість) генів підтверджується стабільністю нуклеїнових кислот, що відображається в стабільності фенотипічних показників. Наприклад, деякі найпростіші еукаріоти мають кремнієвий скелет, який зберігається в поколіннях без суттєвих змін сотні мільйонів років.
В період класичної генетики переважала думка про ген як цілісну неділиму спадкову одиницю. Але така думка про ген була недостатньою для розкриття його структури. А.С.Серебровським та М.П.Дубініним було доведено, що ген – складне утворення, система, різні ділянки якої можуть призвести ефект подібний до дії неалельного гена. Дослідження тонкої структури гена показало, що в генах є не тільки транскрибуючі ділянки, які несуть інформацію про структуру білка, але й регуляторні ділянки. Останні служать для впізнавання гена та точки відліку зчитування інформації РНК-полімеразою при транскрипції.
| |
