В ембріональний період розвитку, в зародків і личинок, коли зяберний апарат ще не сформований, а кровоносна система вже функціонує, органами дихання служать: а) поверхня тіла і система кровоносних судин; б) зовнішні зябри.
До додаткових органів дихання відносяться: водне шкірне дихання, тобто використання розчиненого у воді кисню за допомогою шкіри і повітряне дихання – використання повітря за допомогою плавального міхура (в’юн, вугор) або через спеціальні додаткові органи: випин ротової порожнини, лабіринт (окунь-повзун), надзяберний орган (змієголов), ділянка поглинання кисню у кишечнику, випин у шлунку.
Плавальний міхур – непарний або парний орган риб; що розвивається як виріст передньої частини кишечнику, розташований у верхній частині черевної порожнини. Виконує гідростатичну, у деяких риб дихальну і звукову функцію, а також роль резонатора і перетворювача звукових хвиль. В одних риб плавальний міхур сполучений з кишечником, в інших – повністю ізольований, вміст газів у ньому регулюється через так звані овали, або червоні тільця (щільне переплетення кровоносних судин на внутрішній стінці). В деяких риб плавальний міхур поєднаний з внутрішнім вухом сліпими виростами, у інших – за допомогою Веберового апарату.
| |
