В 1952 р. Херши і Чейз інфікували бактерій Е. соli фагом Т2, у якого радіоактивним ізотопом помітили у першому випадку фосфор ДНК (32Р), у другому випадку сірку білків (35S). Фаги змішували з бактеріями. Потім інфіковані бактерії піддавали сильному струшуванню, руйнуванню і розділяли отриманий препарат шляхом центрифугування на дві фракції.
Одна фракція містила порожні фагові оболонки, що відокремилися від клітинної стінки бактерій, інша – самі бактерії. Мітка (35S) була зв’язана з оболонками фага. Велика частина міток (32Р) виявилася всередині інфікованих бактерій. У потомстві фага, утвореному після інфікування, було знайдено приблизно 30% мітки (32Р) від початкової кількості. А міток (35S), пов’язаних з білковим компонентом, у нащадків було виявлено менше 1% від початкової кількості. Цим експериментом було встановлено, що батьківська фагова ДНК потрапляє в бактерію і потім стає частиною фагових нащадків. Саме так повинне відбуватися спадкування генетичного матеріалу. Результати експериментів Херши і Чейза були відразу сприйняті як доказ генетичної ролі ДНК.
| |
